Хороший мій, я знов тобі пишу В думках своїх чуттєві телеграми. У них я зір із неба не прошу, Скажи мені, що буде далі з нами? Колись ти перед вибором стояв Серед доріг, стежок і поворотів. Колись ти у минуле відступав, До мене ж залишалось десять кроків… Я все пробачу, та не в тому суть, Що буде з нами - ми тепер не знаєм… І тільки зорі в небі не дадуть Забути час, який здавався раєм. І він тоді зупиниться на мить, Відчуєш серцем мої телеграми, І душу, що за тебе так болить Можливо прочитаєш між рядками… Чому, коли приходить каяття І наче в душу заганяє голку, До тебе - прірва, розміром в життя? До мене ж - залишається пів кроку…