Я сотні раз буваю неправа,
І, може, виправляюсь не завжди,
Та я якраз настільки молода,
Щоб добиватись, вірити й рости.

У моїх венах кров уже кипить,
А тіло хоче ритму від життя,
Моя свідомість, бачите, не спить,
Не притупляє мозок мережа.

І хай говорять - буде важко там,
Та моє серце так жадає змін.
Я вперто не здаватимусь вітрам,
Я вкотре підійматимусь з колін.

Я буду віру в серці берегти,
І досягати бажаних висот,
Бо той, хто хоче - той знайде шляхи,
А хто не хоче - безліч перешкод.

Допоки я жива, я буду йти,
І буду намагатись в кожну мить
Залишити у вічності сліди,
А ви, тепличні люди, й далі спіть.