Я б справді залишилась тут, ось тільки… У твоєму погляді відчувається щось схоже на постріл. Здається, ще мить і душа буде горіти. Поволі падають стіни, ділиться навпіл життя, простір, не залишаючи права на виправдання жодній з літер.
Я облишила б сумніви, декілька сотень фобій. Я б дозволила пам’яті стертись.
Ось тільки на все це… У мене навряд вистачить серця.