Бєшано скучяю за своєю Оксаной. Вже другий рік приходиться привикать до того, шо нам суждєно рідко бачіться, але сум за нею живе постійно. У нас з нею дивні відносини, не такі як колись, доросліші стали, вона дає мудрі і розумні поради, єдина людина, крім мами, до якої я можу прислухаться, її думка завжди для мене дуже цінна. Вона сама для мене дуже цінна і важна, абажаю її і, мабуть, так само єдина, крім сім"ї, кого я щиро люблю. Єдина, хто приймає мене спокійно з усіма недоліками і гнилью всередині, єдина, хто не упрікає в тому, шо я в чомусь не така як всі. Я так втомлююсь скучять за людьми, занадто багато любімих людей не зі мною. Хочіться, шоб в цей момент був лучший друг поряд, але даже вона далеко і приходиться скучять ще й за нею.