чесно кажучи, я забула, як це кайфово щиро посміхатись, а тим паче - сміятись! але сьогоднішній день нагадав мені про це.

почалося все з того, що по дорозі до школи, я зустріла хлопця, якого бачу 2 чи 3 раз. ми завжди одне одному посміхаємось, і сьогодні не виключення. він зробив мій ранок. це було так просто і мило. а головне - щиро. дякую йому.
потім на фіз-рі. посмішка Мажора не може залишити байдужою, особливо коли вона спрямована на тебе. тим паче, коли ти - її причина.
і останнє. розмова з тобою. вона пройшла як завжди: ти розповідав мені сторі із свого життя, а я сміялась, намагаючи сказати хоч два слова, але виходило щось "ги..ги..яснєнько". я втрачаю голову, розум і свідомий глузд, коли ти поруч. я щиро сміюсь з тобою, і мені так добре. сьогодні знову не вистачило сміливості обійняти тебе, тим паче - позвати гуляти. я намагалась втікти, втікти лише тому, що ти такий бажаний! я хочу бути з тобою. і це не просто симпатія. навіть більше, ніж аттракція… шампанське в студію, салют у небо, я відчуваю. я починаю закохуватись.