Брешу. Ніякого кінця. Немає кінця у цій грі. Лише одне розчарування: в долі.
Чудово розумію, що скоро ЗНО. Бісове ЗНО з 4 предметів, яких я страшенно боюсь! Я повинна вступити в КНУ на політологію. І жити в гуртожитку, або знімати з кимось квартиру та працювати в нічну зміну. Мені байдуже на моє фізичне становище, коли матеріальне буде мене давити. Я повинна бути внормалізуватись і відмовитись від допомоги батьків. Я ладна їздити по студентському до Львова кожні два тижні, а він до мене. Буду готова з Світланою та Пашею дзвонити йому і казати, що у нас весело, нехай приїзжає. Відстань - не межа. Ми ж вже знаємо.
Світлана, я люблю її. У неї все буде добре! Ми поїдемо на початку липня, як і бажаємо, в Львів-Долина-Івано-Франківськ-Суходіл (на 4 дні в похід). Ми повинні. Я хочу.щоб хоч раз моє бажання подорожувати - збулось!
Випускний. Такий дорогий. Мама бажає відмовитись, а йде так мало осіб. Аж страшно чи що! Навіть не знаю, хто правий, а хто ні.
Дні йдуть дуже швидко: на носі вже ДПА, ЗНО, зібрання в Міській Раді, мільйони записів, перевибори голови самоврядування Луцька, вступ, робота. Я втрачу так багато людей, коли покину Луцьк. Якщо покину.
Мрії поки про Карпати. Я уявляю, хочу. Немає кінця цій грі. Вона ще довго триватиме. Вона буде і буде, але я знаю: коли він описав природу, я намалювала її крапля в краплю. Я знаю, що дуже люблю. І якщо потрібно буде віддати життя за неї, за Україну, - я буду готова до цього.Я знаю багатьох таких патріотів.
Українці, я вас кохаю!