Звіт, 2 шк. Ну це ж не я, щоб не виділитись.Виступає маленький хор, а в мене сльози течуть. Я просто саме тоді зрозуміла, що я не в глибокому дитинстві, коли все було добре та не було проблем.Тоді був садок, гуляння з ранку до ночі, загаряння в дворі, Потап і Настя, казакі разбойнікі, хованки, горіхи, каштани і тд.. А зараз що ? Навчання, постійні сварки з батьками через вік, матюки, навчання, перші самостійні кроки в доросле життя, екзамени і всяка хуйня. Хочу в дитинство. Це були сльози спогадів, однозначно: (