Я не бачу себе. Справа у тому, що мені ще трішки важко жити з тим, що я знаю. Я розглядаю багато варіантів завершення даної ситуації і намагаюсь вгамувати свої емоції. Мене то вибивають з колії, то намагаються у неї повернути. Хватить дражнитись з моїми почуттями, друзі.
Нарешті я морально задоволена (ну, не ситуацією, іншим). Раніше я нила Світлані, що чогось не вистачає - тепер трішки легче.
Школа. Ну втекли. Не була я нормально в школі. Що ж, все одно на канікулах купа справ і репетиторів. Скоро ЗНО. У мене паніка.
Сьогодні останній день басейну. Йдемо із Світланою на три сеанси підряд. А ще справа у тому, що вчора ми з нею їздили аж на Гірку Полонку. Хвилин 40 від Луцька. Було весело. Я розповіла про ідею двохтомного роману, який ще не має назви, але є готовий сюжет зі зміненими головними героями. Проте я поки боюсь його писати, адже " Щоденник Морени" (роман мій перший) повторює події, що були у книзі.
А поки я можу лише не нити і радіти завтрішньому дню. Я не можу падати духом, - це надто недозволено для мене.
30.04.2014 з Світланою дивились кіно " Ілюзія обману" у моєму домі. Випили вина (трішечки) із солодощами і насміялись, обговорили мене.
Дякую усім присутнім в моєму житті.Дякую, правда ж.
Крайте мені серце. Крайте, благаю вас. Це точно лише випробування для загартування мого характеру, але поки я загубилась у собі - не бачу нічого.