Я знаю як всі рвуться жить самі, без батьків, ну молоді люди. Я третій рік живу, не вдома, а зараз такій час прийшов, шо вже в Рівному, вдома, живе тількі моя сестра, то єсть і вдома я живу, по суті, без батьків і маю відповідальність за себе і меншу сестру. Тепер можна сказать я повноцінно доросла людина, яка живе сама, сама за себе атвічяє і мусить з розумом розділять бюджет сім"ї і вобщє в принципі все робить з розумом. Як ізвєсно, я людина без розуму, не люблю брать відповідальнаст за шось, робить шось з умом, відповідать за свої поступкі, бо мені тільки 20 років і я ще хочу побуть абезбашеной. Але то життя і не завжди виходить робить і отримувать те, шо ти хочіш. Але суть не в тому, мене просто до усрачькі бісять люди, малєткі, просто молоді люди, які кричать і сраку рвуть для того, шоб з"їхать подальше від батьків, жить самим. Бляха, я може когось обіжу, але ви тупі. Це прекрасно жить з батьками, я знаю, шо часом вони бісять, бо так завжди було і буде, ніколи ми один одного не будем розуміть. Але, повірте, ніхто так як ваші мами з татами не будуть заботиться про вас, не ваші любімі, не друзья. Просто, не нийте, шо вам херово з ними жить. Живіть пока є можливість, от коли прийде час з"їхать поймете як то все не таке класне, коли живеш окремо.