Треба заспокоїтись і взяти себе в руки. Оуу, у мене такі гарні руки.
Стоп! Що я несу?))
Протягом двох днів у мене припадки наркоманії. Жахливої невиліковної хвороби, яка як виявилось передається за допомогою діалогів. Чудеса. Я розтягую ноги, сидячи на стільці біля комп'ютера, п'ю холодне молоко з пряниками і надіюсь, що одужаю. До речі, у мене симптоми ОРЗ. Як же я не люблю різних хвороб. Окрім наркоманії.
Щодо неї.
Богдана вчора розділила зі мною барбарис, чорнобривці і котиків, що бігають по екрану після зкурених рослин (вище написаних). Мені так хотілось побалакати, що я діставала Вову (невгамовного мого вуйка, сексуаліста), Діму (я зламала його логіку, а він закидав мене віршиками про морожених пінгвінів), Настю (інколи навіть вона, розумна дівчина, не може зрозуміти симптомів моїх дурощів) і навіть хворого Андрія. Я люблю вас, ММР-щікі. Наступний план: шашлики.
В школі я продовжила "наркоманити", але при цьому весь мій клас більше не має сухих салфеток - я відібрала. Жарти жартами, а фізика мене розчарувала. Вона замість 12 поставила 10, а я ВЧИЛА, ЧИТАЛА її науку. Науку, яка і змусила мене стати барбарисковим addict.
Життя - не смерть. І природа стає трішечки кращою. Дай Боже, щоб минула війна Україну. Я не хочу цього. Мені прикро людей і культурних пам'яток. А я? Що я? Намагаюсь одужати.
Проте поки іду до бабусі. Сьогодні їй 69 років.