Сьогодні особливий вихідний день ніжності. Я ніколи так не любила Київську, як сьогодні. Тисячі кроків і краса вечірніх вогнів завжди змушувала мене керуватись дитячою наївністю, безтурботністю. Я так давно намагаюсь пояснити собі, що світ змінився і я подорослішала, але краса зупиненої метушні розбиває усі мої уявлення. А ще, маючи правильну компанію, вечір здався веселішим і з проявом власної ніжності. Ніжності душі, яку ховаєш. І Оксана. Я так приємно вражена тим, що вона так змінилась (стала ще прекраснішою і неповторною), приємно вражена почуттями суму за нами, за нашою дружбою. Я люблю її. Аж жахливо як. День переповнений загострених почуттів. Настільки загострених, що я повинна визнати все-таки існування ніжності і до сьогодні у моєму житті. З ніжністю, ваша Марина.