Уяви: зник увесь світ,
у нас з тобою - час-пік,
бо Бог дав нам лише рік.
(головне не збитись вбік)
У нас часу не досхочу,
слова любові на вушко
шепчу, буває кричу,
бо безмежно люблю.
Уяви, у кімнаті одні,
свічки - маленькі вогні,
я дарую свою душу тобі,
не слухаючи поради рідні.
Ризикнула і ніяк не жалію,
я люблю як любити умію.
зомлію.
Час минає швидко, іде,
бо все вигадне мною, УСЕ:
Бог не дасть нам й годину,
і хоч одну весняную днину
без людей, без їхніх порад,
коли ж мине в мені потік
любові, як град?
піде на спад?
на лад?