Кожен раз, коли я попадаю на любу "тусовку" я панімаю якій я социопат, і кожного разу я питаю себе, шо мене заставило піти туда і не нахожу атвєт, але обично в такіх сітуациях мені помагає алкоголь, бо мені стає тоді просто похуй на окружающіх, но блять не цього разу, нє. Мені цього разу даже алкоголь не поміг. Зборіщє бухіх, непонятних людей: п"яні 16річні дєвкі, в міні юбках і високіх сапогах, мажорні діти під чімось, п"яні пацани, які питаються тебе заєбать своїми вапросами, а і да реп, реп, якій я терпіть не можу(ну якшо це не кані вест чі емінем, ну або ліл вейн), а це не вони, ця непонятна музика, тупе освіщєнія і вобщє блять окруженія заставило мене ахуєть і понять, шо я ненавіжу всьо такі людей. Я не люблю чужих людей. Я питаю себе часто: "Катя, нахуя тобі воно, нашо ти прикідаєшся норм чілавєком, якій тіпа може общяться з людьми?", а потім сама собі атвічяю: "Хм, ну чого б нє? Попитка не питка, можна попробувать", а потім я ахуєваю, бо це не катя, нічьо не нада пробувать, не треба іти протів того шо тобі нравиться, мені нравиться не посіщять такі вєщі і я не буду. АЛЕ, я не жалію, шо я сходила, бо знаєте, я поняла, шо я адекватний дуже чілавєк, да, я себе абажаю.