не звикати до болю не шукати у собі провин не ходити по лезу у пошуках адреналіну залишатися голим за сотнями вбраних спин зберігаючи біль як останню свою провину
залишатись убогим і темним аж до кінця спокушатись відважно хіба лише тим що зневажене і вбивати у собі вічноживого мерця що за мене тримає кермо й натискає на важелі
не звикати до болю бо це наркотик важкий – жити бажано просто а можна і радісно кажуть
не звикати до бога – хто він взагалі такий? що він має насправді окрім неперервного стажу?
не чекати не ждати не вірити тисячам правд – знаєш – це не рецепти потрапити якось на небо це мій спосіб на біль: не кидати не скінчених справ не зникати нікуди й ніяк не звикати до тебе