Мені ні гірше, ні краще - мені ніяк. Було би добре перевірити, чи це те життя, яким я хотіла б жити. Гріша сказав сьогодні: " Забагато серйозності для дитини". Але він ж не знає, хто я є насправді. ЗНО, ММР, навчання, відносини, басейн. Якось ці всі речі не пов'язуються. І навіть якщо я ще намагаюсь склеїти їх хоч якось завдяки клею ПВА, то духовні рани лише наростають. У мене вперше в житті виникає бажання все перевірити. І персні прийшли - це добре. І ММР починає діяти - також класно. А в мені починає вертітись щось важке і незрозуміле. Я запутуюсь у собі. Як в павутині. Не люблю павуків, бо відчуваю себе мухою - і зараз я у пастці.