я трохи запізнилась з постом, який повинна була написати вчора, бо катастрофічно бракує часу. Вчора ставили вальс, але це вже окрема історія! Так от, хочу почати з чого… Вчора був рівно рік, з того часу, як я взнала певну подію, яка повернула моє життя різко та кардинально на 360 градусів. Розказала мені це Діанка(окемо дякую за це тобі! ;)) , ця історія поміняла мабуть і мене частково, тому що я ніколи не відчувала і не хотіла б відчути себе приниженою та проміняною на щось дешевше. Це дало мені певні внутрішні рушійні сили, які наклали відбиток на моє подальше життя. Сили, які б хотіла отримати, мабуть кожна дівчина, але не таким чином. Ось мабуть про це й все! А сьогодні річниця дня, який 365 днів потому, я провела з надзвичайно моєю і рідною людиною, але в один момент. Жахливий момент відвернулась від мене, зробивши мене винною. Я знаю, Дім, ти пам'ятаєш мене, ти пам'ятаєш цей день. І колись ти писав мені, що це найщасливіший день з твого життя! Я намагалась таким його тоді зробити. Вибач за все, що я робила не так, вчинки, які не відповідають мені справжній, ту яку ти знав, ту яку ти любив. Сприйми це як маленьку сповідь. І завжди пам'ятай ту неділю! 17 лютого.