Буквально кілька днів тому я відчула, як я ставлюся до своїх друзів. Це вже не можна назвати дружбою, 10 років, дeсять! Я ставлюся до цих людей, як до сім'ї. До їх батькам, практично як до своїх) Я стільки всього про них знаю, вони знають про мене, ми залишалися один у одного купу разів, сиділи і розмовляли ночами. Я завжди готова пустити їх до себе додому, і знаю, що у важку хвилину вони мене підтримають! Це все набагато більше, ніж просто дружба, навіть ніж справжнісінька дружба! За стільки років вони стали моєю родиною. Так, саме сім'єю! Я люблю цих людей. Всім серцем люблю. І завжди буду.