Від дорослості до дитинства
порвались канали,
Хоч нас переконують, що ми ще "
зелені " й невмілі.
Якби знали батьки, скільки всього
ми від них приховали,
Скільки раз повертались до дому
сумні і сп'янілі.
Якби знали батьки, навіщо ми
потай куримо,
Мовчки закриваємось в кімнатах,
відмовившись від вечері.
П'ємо занадто міцну каву. Самі себе
дуримо.
В нервових поривах мріємо вийти
через вікно, а не двері.
Якби знали батьки, який безлад у
наших думках,
Не кричали б через розкиданіі
книги й незастелений диван,
Як нам часом погано, як стискаємо
подушку в руках,
Як позбуваємось комплексів і в
який потрапили стан.
Які в нас всередині приховані
порожнечі,
І якими непотрібними людьми й
метеріями ми намагаємось їх
латати.
Опускаємось на дно. Поводимось,
як дешеві речі.
Якби знали батьки.Краще їм
ніколи не знати.