Вот сидиш і думаєш чи ти комусь потрібний. І по суті лише одному або двом людям. І то коли людина каже що ти їй потрібний. Це так мило і афігено це чути, що ти комусь потрібний не через гроші, зв'язки, а просто тому що ти нормальна людина і тебе хочуть кожен день чути, бачити. Обідно коли ти думаєш що ти потрібна цій людині, а насправді все не так. Це до болю кісточок. Тоді тобі здається що ти нікому не потрібен. І в кожної людини є бажання знати що вона чи він комусь потрібні.