Нічого хорошого. Відчуваю поганий кінець, що все ближче.
Сьогодні думала розплакатись. Апетит зник, а плакати хотілось дуже. Так огидно. Я така огидна, огидна, огидна, невезуча! Ну ось, тепер я не можу нічого змінити. Дочекаюсь драматичного кінця - піде. Ще одні відносини коту під хвіст. І може й це на краще, але мені вже важко щоразу відкриватись. Досить того, що я кожну людину два роки відбираю. А це: то минуле нагадалось аж до сліз, то теперішнє знайшло моє слабке місце - ігнорування. Звісно, що я вже не вірю в любов, але усі проблеми, окрім тупого кохання, навалились на мою, і так не мудру голову. І те ЗНО з англійської, що дається мені надзвичайно складно. І нова робота в межах Міської Ради. І вічні підозри -
я підозрюю себе у зраді власним принципам.
і в той же час, підозрюю в зраді людину, заради якої я зрадила себе.