Ніби все є, все добре, але почуваюсь паршиво. Якась апатія до всього, все дратує. Терпіння взагалі немає, ні до кого. Я змучилась від буденності, сумую за бабушкою. Зараз лягла б спати, як завжди, але ж завтра знову в цю холодну школу, писати кр і терпіти. Ніхто не може підняти мені настрій, я й сама не знаю як зробити собі краще. Мені б тільки знати..ех. Щоразу лягаючи спати сподіваюсь, що з новим днем все пройде, але стає тільки гірше. Мене все більше затягує. Настрою нема ні на що, треба боротись, бо скисаю, знову. Вихідні, Катя, вся надія на вас, мої любімі.