Наводь різкість.
Кажеш, що нетерпляча, гарячкую, іноді навіть дика…
А ти, любий, не забув де твоя совість ночує?
Вимагаєш найбільше, натомість нічого. Серце не чує.
Прикро.
Кажеш, що набридла, осточортіла, що тобі у мізки
п‘ явкою в’їлась…
А ти, любий, знаєш, що лиш заради
єдиного твого дотику - я власну душу перекроїла.
Ти ж її зрадив.
Кажеш, що стерво, що безпринципна і хтива?
Ти, любий, мене цим тільки розчулив.
Гордість ріже відверта правда сухим речитативом,
ти у відповідь посміхаєшся, виймаючи із грудей кулі.
