Іду в коледж, на переході стоїть настя лупань і віка. Настя побачіла мене, іде шось говорить, розказує, я мовчу. Через мінуту:«настя, як ти думаєш, вже настав час сказать тобі шо в мене наушнікі і я тебе не слухаю?»