Знаєте, що.Хочу посвятити цей пост своїм Батькам.Справді ви в мене найкращі.Підтримуєте в будь-якій ситуації, навіть знаючи що може я роблю не правильно. Да, інколи ви дзвоните в момент, коли точно я не хочу розмовляти.Або, я блін п*яна чи маю пити.Ви все як відчуваєте.Особливо вчора.Мам, ти напевно відчула що треба написати.І вибач, що збрехала що іду спати. Да, Я ішла спати, але ж не сама, і не вдома, і не в зовсім тверезому стані. Але інколи краще змовчати чи приховати правду, просто аби ви не переживали за мене. І в більшості випадках тут я це робила. Приховувала правду. Як би мені хотілося дещо розповісти. Але…!Я не зможу ніколи цього зробити. Якщо я розкажу, в більшості випадках ви засудити, насварите, зрозуміло що вибачите, а що ж ще робити, якщо вас не повернути назад. Мамочка я тебе дуже люблю* Тато, я тебе теж дуже люблю. Я так люблю розмовляти з тобою по скапу.. Особливо з твоїми то фразочками типу «Всьо. Пальцы веером».Чи «Тат, вона не ставить зачет», а ти « то падайди скажи каза, че зачет не ставиш, і з змашечкі плюху»…Ахах, тато, ех ці шутачькі. Я Вас Люблю*