от я подивилася одне відео…ну може не одне у блогерши Соні. ссилочку я вам скидала нижче. і вона така класна, така весела, позитивно налаштована, рішуча, любить людей. не людина, а сонечко.
я послухала її думки, і вирішила, що вона говорить чисту правду.
сьогодні дивилася телепередачу, яку перервали новинами…де кожен сюжет про аварії, вбивства, смерті, катастрофи, погану владу, недостаток грошей (чи розуму). кожна пісня про те, що "він мене не любить..я його люблю. він уйде, а я буду плакать". хіба це круто? хіба це тебе налаштовує на хорошу хвилю?
і знаєте що? я втомилася. з мене досить!
я не хочу більше бути лайном. ніхто не може зробити людину щасливою, крім неї самої. ні друзі, ні батьки, ні кохана людина. якщо тобі не хочеться (чи не комфортно) проводити час сама з собою, то як ти можеш вимагати спокою від інших?
навколо всі такі однакові. ненавидять людей, але не хочуть залишатися одні. тоді чого ж вам, мать вашу треба?
да. таки з мене досить! я спробувала. я ходила одна по магазину. навіть не по магазину, а по величезному торговому центрі в Києві. одна. ви що.. раніше я б ніколи в житті одна нікуди не пішла. а тут таке. звісно оці неловкості були. але..емм. мені сподобалося! звісно це малесенький крок. але це початок!
я не хочу ненавидіть людей. я хочу посміхаться! (навіть нехай буде здаватися, що у мене синдром дауна). я хочу кожного вечора чимось займаться і десь бувать. зустрічатися з друзями. знайомитися з хорошими людьми і оточувать себе супер кльовими і веселими людьми. я хочу їсти здорову їжу.
я не хочу дивиться на себе і думать "фу. те не так, те не так".. звісно я не ідеальна. але у мене симпатична зовнішність. я змінююся, можливо не кардинально, але я стала красунею, порівняно з минулими роками. може вам так і не здається. але у мене є своя думка на це все. і мене вона влаштовує.
звісно..іноді я люблю сидіть вдома перед ноутом, це не означає, що мені нема куди і з ким піти. іноді мені так хочеться. мені так зручно! це мій вибір! і я за нього відповідаю.
короче. я не хочу нить про своє галіме життя! бо воно в мене не галіме, а супер афігєнне. адже у мене є багато веселих знайомих. у мене чудесні батьки і родичі, які мене люблять…яких я люблю. у мене є кохана людина. та і навіть без друзів і коханої людини…я б не пропала :)
головне, то гармонія з собою! оує. крошки.
тому давайте розпочнемо цей рік з чудесної атмосфери, з хвилі щастя і позитиву. пора нарешті починати жити. коли ж, як не зараз?
короче отакий в мене радісний пост вийшов. сама не знаю по якій причині: 3