Я не бажала повертатись до нормального життя. Я взагалі нічого не бажаю.Окрім відпочинку. Сьогодні репетиторство і воно було непростим. Мої Карпати мали в собі щось приємне і складне водночас. Я наробила фотографій з усім, що люблю і все ж таки щось втратила. Єдине, що справді було головним, не залишило по собі фотографії. Це Сергій. Виявилось, 5 днів - це менше ніж може бути і наступні 5 місяців я проведу скучаючи. Я б дуже хотіла, щоб все збулось і ми вчились разом. Я більше ніж хочу цього. Отжее - so - я мусила покинути рай через реальність в Луцьку. Прикро. Тепер налаштовуюсь на звичайні будні і лише радітиму від проведених днів в рідному місці. в любому випадку, формула "ти+ я+ Карпати = ∞ в секундах" дійсна на фотографії, яку він спробує зберегти. Я люблю тебе, рідній.