Якось давно шось хотіла написать тут, але реально не знаю про шо. Просто, коли все добре, якось і писать немає шо. Якась там цитатка є про це, але то не важно. Просто якось все щас харашо і пока учьоби нема все ріально іде на поправку, таке міні-щастя буде недовго вже, я знаю, бо тількі вернеться Луцьк і сесія, і учьоба, все вернеться тоже на свої місця і я буду знов нить про те, шо все гавно і вобщє ригать хочу, але, насправді, я себе зараз дуже відучаю від тої привичькі, бо, єбать, скількі можна. Мені просто зараз менше всього хочеться думать про те, шо буде пізніше, завтра, післязавтра, через тиждень і місяць, мені хватає того, шо щас я маю, а маю я щас гарний настрій і якось я не хочу, шоб хтось чі шось мені його портив, хай це щітається, шо тіпа я закаляю свій характер від того, шоб на мене шось впливало. Ну якось так, іншим бажаю того ж - поменше думать про те, шо буде.