Не знаю чому, але коли я тільки думаю про тебе, то тіло покривається табунцями мурашок, зразу з*являється дурна посмшішка на обличчі і підкошуються ноги. Як ніби літаєш, літаєш у своєму м*якенькому ліжечку, а потім приземляєшся і все, наступає буденність і ти розумієш, що це думки, уява. Розумієш, що ти ніколи не скажеш ці слова, ми ніколи не пересічемося, максимум-попереписуємося і то не факт. Я ніколи не скажу тобі правду в очі, вона так і лишиться не закінченою, наша історія. Тільки єдине можу побажати-будь щасливим. Я тебе люблю, ні, навіть не люблю, я не можу відпустити, ти перша моя шаленість… Шкода, що все вийшло саме так