я здаюся зимова казка мене потрішки поглинає, і раз за разом я ловлю себе на думці, що сніжна пора це вже й не так погано
в світі так багато бруду, чому б не дозволити впустити до свого серця трішки чарів під назвою "зима"? я починаю любити зиму і тепер ясно розумію: цю пору не люблять лише ті нещасні, кого немає кому зігріти в цей час
але життя міняється. завжди з"являється хтось, чиє тепло починає радувати і ти раз за разом ловиш себе на думці: який же я щасливий, яка прекрасна атмосфера, яка чудова волшба ця зима
