мені дуже сподобався цей день. Він розвантажив мене цілком від всього, що накопилось впродовж останнього тижня! Прожити останніх сім днів було невимовно важко! І зараз я не принижуюсь, лише видаю на показ своє слабке місце. Я втратила людину, якій була вірна, і яка вірила мені, навіть не знаючи причини! Втратила лише одну людину- а ніби спустошився світ! Нема того, що було раніше, немає тих барв життя, що ти мені надавала. А що зараз… Б/Удні, толку з яких, по суті, нема, і навіть ніхто не намагається бути поряд, окрім тебе (ми зрозуміли про кого я). Зате, я зрозуміла якої думки ти про мене була. Так як було раніше- більш не буде! Ніколи. Зі сльозами на очах та відчаєм десь усередині я промовляю, що все налагодиться, але коли ж ти настанеш, світла полосо? На завершення- я дякую всім, хто був поряд зі мною в цей вечір, я забулась, забулась про все- проблеми, біль, в якійсь мірі розпач.. Пе.ес. Не одягай будь ласка корону собі після цього посту. Всім всеодно яка ти класна. Ти важлива лиш мені, щоб ти собі знала! Свідомість приходить з часом. (17, пробач)