Щас вспонила про шо я думала, коли реєструвалась на вьюі. Я думала, о клас, тепер зможу часто писать туда про те шо робиться в моїй жизні, буду говорить про групи і музику яку люблю, про фільми які дивлюсь і від якіх я в восторге і т.д. Зараз я вспомінаю, якій у мене тоді був інтузіазм і як я хотіла скоріше про шось написать і розказать. Щас того немає уже, щас кідаються картінкі і ізрєдка пишеться шось про те, шо робиться вокруг. Насправді це непогано, просто вьюі став такім "домом" як сказала Христя. Я слєжу тут не за багатьма людьми і не так вже й багато за мною слєдять, але суть не в тому, а в тому, шо всі тут такі різні, навєрно в кожного різна історія жизні, в кожного свої проблеми, але заходиш сюда і тут всі такі ж як ти і це не може не радувать. Вобщє, мені здається, шо люди тут дуже непрості і необичні зареєстровані. Багато людей не можуть довго вести блог і постійно його обновлять, може, колись і я не зможу, але вже півтора року справляюсь і надіюсь дальше зможу. Мені кажиться, це просто треба чуствувать, бо для мене вьюі - це місце, де люди не просто кідають картінкі.

І да, я люблю вьюі, тут круто.