може я дійсно не знаю чого ж на справді хочу від життя?
зате, я знаю те, що я ненавиджу весну і ці весняні дні.завжди в ці дні в мене депресії, під час яких, я думаю над багатьма речами, які хвилюють мене в моїй далекій підсвідомості, зате над якими я не замислююсь в звичайні дні
чим більше думаю-тим більше стаю сумнішою
багато думаючи, до мене нарешті дійшла одна проста річ.для себе я зрозуміла те, що в дійсності нікому твої проблеми не потрібні.кожного хвилює лише своє життя.а ті люди які переймаються за тебе, та допоможуть в важкі для тебе хвилини-їх мало.дуже мало
більшість тільки радіє твоїм невдачям, мало хто щиро радіє твоїм перемогам.ті хто радіють за тебе, ось кого потрібно цінити та робити все для того, щоб не втратити!
коли допомагаєш людині, хочеш для неї всього кращого, це просто не цінять.якщо ж ти повернешся спиною, за тобою почнуть бігати.мені здається, чи це не логічно?
чому люди не можуть відповідати тобі усмішкою на усмішку?чому не допоможуть в різних ситуаціях?тому що, кожен в цьому світі переймається, вибачте мене, тільки за свою філійну часть
на моєму не хай короткому, але житті, з.являлось декілька таких людей.невже це так добре, жити ради себе, повертаючись до всіх спиною?такі люди, невже ви потім ще сподіваєтесь на щире спілкування?пфф
більшість людей мене відкрито дратують
після тих пригод, що з.являлися на моєму шляху, мені важко довіряти вже тим людям яких я кохаю та які обіцяють, що не підведуть.хоч бийся об стінку, не можу довіритись.а так хочеться.я боюсь знову відкритись, та отримати поразки, болю
я боюсь цієї пустоти в середині, коли тобі в котрий раз можуть вставити ніж в спину.адже саме більше болю може представити тобі та людина, яка для тебе важлива.
відчуття не з кращих.я не довіряю людям, я просто сподіваюсь на те, що вони дійсно виконають свої обіцянки завжди бути поруч, але нажаль у деяких "завжди" означає зовсім не те, що є в дійсності
хотіла б я народитися в той час, де всі були щирі, де просто турбувалися один про одного.хоча, що я пишу?ха, все життя всі думали лише про себе
я одна така, що якщо та людина, яка для мене важлива, я зроблю все, щоб в неї не було проблем?завжди знаходжу на всіх час, допомагаю, я ціню.чи ціните це ви?може досить вже бути наївною Ксюшою, яка всім допомагає.так..саме смішне те, що коли мені погано, я можу звернутися до 2 людей.і то..
гаразд.це все дурні мої думки.
я зрозуміла.я завжди буду посміхатися.всім.всюди.і не хай буде погано чи добре мені в той момент, все одно буду посміхатись.як мені казали, що з кожним разом усмішка повинна бути все яскравішою.не хай мої сльози бачить тільки моє відображення в дзеркалі, тільки воно за мене переймається, тобто я сама
люди, відкидайте ці свої дурниці.нічого хорошого з цього не вийде..