З самого ранку почувала себе погано.Навіть не поїхала в лікарню через це.Дурні думки так і лізли в голову.Сьогодні був модуль з вишки, до якого я абсолютно не готувалась.Відчуваю, буде 0.І від мами "прівєт".Да.Після модуля поїхала додому.Слава небесам, що сиділа, під вікном ще й.Всю дорогу думала.Навіть не хотілось виходити в Ковелі, адже так добре їхати з музикою і купою думок.І не важливо яких, головне що ніхто не турбував.Не вистачає спокою.Набридли тупі розмови, переписки.Я не вмію нормально відписувати людям, зі мною не цікаво.Це скаже кожен, з ким я коли-небуть переписувалась.Але суть не в тому.Сьогодні 40 днів.А здається, минула вже вічність.Знаєш, я не вірю, шо тебе нема.І все тому, що я не переконалась, на власні очі я не бачила.Хочеться вірити, що це просто чийсь дурний жарт, і я приїду зимою в Харків, а ти живий.Пишу це, і розумію, що я дурна.Ти помер.І це правда.Але я буду вірити в те, що ти живий, що ти дихаєш.І як завжди, сидиш в своїй кімнаті, слухаючи of mice and man, п'єш чай і просто насолоджуєшся тим, що маєш.