Навіть і незнаю як почати…. напевно почну з того, що мені дуже прикро, що ти побачив мене в такому стані, я була жалюгідна, навіть дуже… я себе такою ще ніколи не бачила (це було жахливо) . Мені так соромно навіть незнаю чому, так соромно… і я зрозумію якщо ти перестанеш із зі мною спілкуватися. Це було нестерпно (але хто би міг подумати що так станеться) . Мені тепер ніяково заходити в вк, і їздити в маршрутках, це може здатися дико, (І можна подумати що я трішкі їбанута, відкрию вам секрет - я така і є)
Але були і гарні моменти, коли ти почав мені ніби відкриватися, чи я щось плутаю, і коли ти розказував про ту дівчинку, як в вас там вийшло і це все було з такіми очима, що мені хотілося тебе обійняти так ніжно-ніжно. . але не доля. І коли ти говориш що я не надто відверта з тобою, ти дуже помиляєшся, я хочю тобі відкритися але не знаю чи ти цього хочєш… і я ще ніколи так довго не дивилася комусь і вічі, тому якщо ти після вчорашнього не захочєш спілкуватися я зрозумію все…. я знаю що я тормоз, але що поробиш, така я є.