Вспомнила от, шо люблю худих людей, не просто людей, в якіх нема лишнього вєса, а імєнно худих. Мені якесь удовольствіє приносить, коли я йду по вулиці, гуляю або просто нахожусь в общєстві з худими людьми. Просто от в мене всі мої подружкі не то, шо повніші за мене, вони просто нормальні, в них обичні, стройні, женські фігури. І знаєте, якось часто себе чуствуєш ущємльонной через те, шо ти для свого роста явно важиш і виглядаєш "недокормленою", "шваброю" і всі тому подобні обзивалкі. Іноді це прижимає. У мене є дві подругі худі, одна худіша за мене, вона виглядає вобщє анорексічно. Я абажала з нею гулять і знать, шо не я одна така. Друга це Христинка, яка приблизно такої ж статури як я. Я тащюсь, коли я нахожусь біля них, бо тоді я чуствую себе, можна сказать, в своїй тарілці. Я не можу об"яснить чого так проісходить, мені просто нравиться. Вобщє худоба була моєю больной тємой, але щас я попустилась і мені нравиться моє тєло, да, даже так, я навєрно панімаю, шо це і є я. Я навєрно наканєцто поняла, шо в цьому є море своїх плюсів.