Неможливо спокійно дивитися на те, що роблять з нашою країною

Передивившись відео і фотографій з майдану…плакала як мала дитина

Серце розривається від несправедливості…від відчаю…від болю

Ніколи не задумувалась наскільки сильний дух патріотизму може прокинутись в мені.

Я вірю і знаю, що в мені тече справжня українська кров. Я відчуваю як плаче наша ненька і ми повинні захистити її.

Я вірю у майбутнє…у наше щасливе майбутнє…

Де Україна вільна, незалежна…наша.

Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині -
Однаковісінько мені.
В неволі виріс між чужими,
І, неоплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру,
І все з собою заберу -
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій - не своїй землі.
I не пом'яне батько з сином,
Не скаже синові: - Молись.
Молися, сину: за Вкраїну
Його замучили колись. -
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні…
Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені.