А знаєш, тепер я тебе обожнюю ну просто безмежно, ти мені так відкриваєшся слухайно… розказуєш все, довіряєш, я бачила такіх щирих і хороших але ну ти… хочю і надалі із тобою спілкуватися і дружити, незнаю що буде потім…. коли ми підемо в доросле життя, а так не хочється про це зараз думати. Люблю ці перепискі про вічне, про ваніль, про те, що ти радиш, як переживаєш за мене, моментами навіть більше ніж за себе (інколи мені стає не зручно) але так полюбила я тебе за цей час… ну навіть і незнаю як закінчити цей пост… напишу просто що дорожу цим всім *