А знаєте, люди різні: те, що ми бачимо зовні, і те, що є в середині кожного -воно відрізняється. Зовнішність - захисна реакція душі, нею вона прикривається, за нею ховається. Зовні ми виглядаємо так, як хочемо себе бачити. Її легко змінити… Тому на неї зважати в більшій мірі не можна, коли ти пізнаєш людину, тому що сьогодні вона зовні така - а завтра вже інша. Те, що в середині людини -це заслуговує уваги. Його ти не зміниш, надягнувши сьогодні червоного светра, а завтра рубашку, не зміниш намаганнями видатись красивішим, бо воно стале, воно не зміне в певній мірі. Але не завжди ти зможеш його побачити, бо зовнішність може його приховувати настільки глибоко, що пізнати його ти зможеш лише повністю занурившись в людину. І то з її бажанням і дозволом. Та воно не завжди є. Але коли ти все ж таки бачиш те, що криється десь в людині, ти отримуєш найвищу насолоду, насолоду пізнання, відкриття, зіставлення, задоволеного бажання, щастя. Це ні з чим не зрівняти, коли тобі відкривається не людина, а душа. Ти відчуваєш відповідальність і неймовірну легкість одночасно. Ти стаєш вітром…