кароч, запізнилась ще й на хор
віка не спала дві ночі, вона отрубилась тупо в мене на плечі, потім впали ноти, вона встає така:" я шось пропустила? ми вже йдем додому? "
співали новий твій, такій єбанутий, тупо 100500 раз одне і те саме
НОТАМИ
ми з вікою так намучілись, шо вже не сображали шо співать, єслі хтось шарить то пойме
вот як ми круто співали залєпками
ну і канєшно фрази Марії Прохорівни:
- мало получіться гарно, а получілось як птушка(!) пливе по калюжі
- Зрасте на вас с высокой горы!
- ну дівчата, ну і даєте мені копоті
і ще, вже всі думали додому йти, а вона каже: відкриваєм новий твір
віка: я не можу вже!(тихо мені сказала)
і вийшла без палєва до своїх
катя: оля давай вийдем
я: давай
виходим
Аня: оля, ти куда??
(вона одна осталась співать це)
я: я іду іду
Марія Прохорівна: оля, ми ж розглядаємо новий твір
я: а я, а я… а я вже його співала
і тупо вибігаю з класу, закриваю двері і біжим з катьой як дури
всі в класі сміялись(я чула) коли я вибігла
просто рєально, важкій сьогодні день