Сказав мені чорнявий незнайомець..твоя біда лише у тім,
Що вмієш ти прощати, як дитина..непрощене..за все і всім,
І простягнув мені смачний цукерок..із шоколадної нуги,
Тобі ще хтось принесе світлу зірку..нехай не з неба.але із руки.

І я всміхнулась..так йому осінньо..що зрозумів-непрощена сама,
І біль моя в мені така наявна, немов на речі з знижкою ціна,
За що це вміння вічно усміхатись, тим, хто тричі, мабуть, прокляли,
В мені безмежність вміла заховатись..тому не бачу в низині вини.