як давно я не грала на великій сцені. Взагалі давно не грала. А зараз, те відчуття, коли на тебе направлено декілька прожекторів, які сліплять очі… Ти нічого не бачиш, тільки відчуваєш. Відчуваєш що на одну тебе спрямований погляд. Дико. Малість але є. І просто граєш, віддаєшся почуттям. Виливаєш все. Радість, гнів, силу, любов, спрагу, нестерпність, пожежу яка в середині. До тремтіння. Нестримно… Просто віддаєшся… І більше нічого не існує навколо, лише музика, звуки, хвилювання і…засліплююче світло..