Мені не вистачає місця, де б я могла висловлювати свої думки.
На саммері тільки зареєструюся, відразу ж видаляють. В твітері багато знайомих. Тут все якось мені непривично… Треба буде купити якийсь гарних грубий блокнот і вести щось по типу щоденника. Закінчуться модулі - обов*язково куплю.
Ну а поки писатиму тут.
Сказати хочеться дуже багато. І найбільше це стосується стосунків з А. Мені здається, що це помаленько заходить в глухий кут, але, коли сьогодні під час чергової сварки, я задумалася про кінець стосунків, то спочатку були думки:"Ну і ок, буде як буде, я вже задовбалася робити перші кроки, мені набридла ця відповідальність, обмеженість, хочу свободи, Р якраз в суботу приїжджає", але полежавши трошки, подумавши, подивившись на нашу спільну фотографію з його дня народження, з такого щасливого і особливого дня, я зрозуміла, що А - це не та людина, яку я хочу втрачати. І я не вперше це зрозуміла. Просто інколи це все так важко і хочеться опустити руки… І, чесно кажучи, не знаю, що буде далі.. Але ми все-таки помирилися…
Я не очікувала, що він зробить перший крок, просто зайшла, щоб написати Юлі і тут бац нове повідомлення:" вибач мене. кохаю тебе. сильно-сильно "
Але я не розумію, чи він реально вибачається, чи просто написав це, щоб помиритися…
Ех…. це все дуже важко. на цю тему треба багато-багато думати. хоча яке думати, почуття не підвладні розуму… тут треба частіше бачитися і розібратися, що відчуваю…
#думки