Cашенька мій, як же мені тебе невистачає, я скучила, я сумую.
Чому ж ми завжди так тягнемось до неосяжного, до того хто далі, а не поруч. ?
як тільки ти почав віддаватись мені, почуття байдужості починало пробуджуватись, бо завжди так - перші кроки назустріч взаємні, а далі по черзі.
втомлює.
наданий момент радію нашим зустрічам, та нашому спілкуванню, як колись, але ж, чорт його забирай, знаю, знаю що тягне дуже лише зараз, а коли хтось віддасть забагато, інший втомиться приймати, та не буде такого бажання.
Невже й справді ті стосунки ідеальні, де один любить, а інший дозволяє себе любити?
ніхто з нас не дозволив себе любити, прикрість.
все не так, як би того хотілось. не так, чорт!