Не пам*ятаю, в якому творі це було. . Типу "Я відношусь до породи тих, нещасних людей, які знадто серйозно відносяться до кохання"…
Зараз у всіх супермаркетах та крамничках, навіть у моїй улюбленій "Кнопці" з*являються подарункові пакети, новорічні іграшки, канфєти з дідами морозами..
люди чогось чекають, на щось сподіваються в період новорічних свят, хочуть зарядитись теплом домашнього затишку та посмішками рідних та близьких.. Ні того, ні іншого я не зможу отримати. Домашній затишок-асоціюється з ним, рідні теж і він є тією рідною людиною.
Варіантів провести новий рік є купа, точно знаю, що не з моєю крейзібобровою компанією, але це не тішить. Робиться боляче, коли уявляю себе не з ним на це свято.. а ще больніше не з ним в майбутньому, і так само не приємно спілкуватись з новими знайомими і постійно боятись, що мене засмокче у те спілкування, як ніби це рятувальний круг, а я наперед знаю, що не полюблю. Як я вже писала раніше, винні вже, за те, що вони не він (Я, мабуть, черства людина і у мене на лобі написано"зайнята", хм, як би це страшно не діагнозовано, але попустись я можу лише у хвилини алкогольного сп*яніння. Може нов. рік біля говерли у будинку пастуха, це прикольно, але тільки за інших умов і іншого поряд.