Ніяк не можу звикнути, що та людина, яку я любила вмерла, згнилала сама в собі.Прикро і важко це усвідомлювати, дивитись на тебе і не бачити тебе, дивитись на тебе, і бачити не тебе.Моментами, для мене в нашому спілкуванні, ти стаєш таким як був, якась малість ще тліє.Та в загальному, тебе немає, лише твоя оболонка, ти продовжуєш тонути, та все швидше іти на дно(