коже раз переконуюся в тому, що чим більше ти плануєш одне, тим більша ймовірність того, що все буде не так. я собі напланувала, що на вихідних повчу якнайбільше всього. бо якби то треба.
і тут, в п'ятницю Інеса "давай посидим", вчора Пашуна "давно не бачилися".
і отак і живем :D
у всякому разі, звісно, що я не жаліюся, бо вихідні пройшли на славу. хах
і, можливо, сьогодні у мене таки вийде повчить хоч щось :D
люблю гулять з Пашою, по одній простій причині, що з ним можна говорить. це звучить дивно, бо якби то говорить можна з усіма, але от саме він знає про мене те, чого не знають інші, тому воно якось все так ненапряжно виходить.
і вчора, мене дуже порадувала його фраза "ти тільки не ображайся, я вже давно це хотів сказать, але ЩО ТИ В НЬОМУ ЗНАЙШЛА? піздєц. подивися на СЕБЕ і на НЬОГО. та зі своєю зовнішністю ти можеш знайти набагато кращого. що в ньому такого?". і він ще з такою інтонацією це сказав. ахаха
мда… та я знаю якої він думки про все це. і знала ще давно.
буквально з того дня, коли ревіла на його плечі, десь рік тому…можливо й більше. але знаєте, якщо людина сама не хоче розуміть, то її ніхто не переконає.
хто б там що не казав чи робив.
до кожного повинно дойти, рано чи пізно, коли треба чи вже не треба, але воно дойде.
і найбільше я хвилююся стосовно свого др. у мене просто такі плани грандіозні. а так, як я писала вище, що чим більші плани, тим більше все піде нахуй.
от я навіть і думать про це боюся.
і ще, я закинула свою листопадівську анкету.
пф. щас наверстаєм.
іііі..хорошої музички вам на додачу.