Я почала більше жалітись, ніж радіти? Я також це помітила. Справа у тому, що відчуття щастя - це почуття свободи. У мене його немає. В клітці можна бути щасливим? У замкнутому колі?А під тиском? Я під тиском батьків, будинку, від якого хочу втекти, навчання в школі, ЗНО, відсутності майбутнього, грошей. Саме ці фактори обмежують, натискають на мою свободу. Відчуття радості.
Купила сьогодні блокнот для віршів. Сірий рисунок. Тверда обгортка. Всередині стараюсь писати акуратно і гарно. На кожній сторінці біля "page" веду відлік від 19:89. Зараз я на сторінці 19:86. У кожному блокноті повинна бути особливість.
Я б зараз хотіла до Києва. Уявляю, як вступила в КНУ Шевченка з Оксаною. І нехай це перший рік навчання, ми живемо в гуртожитку, але разом; п'ємо гарячий глінтвейн на Хрещатику; купуємо сумку, чи туфлі на стипендію в Terranova. Або цієї зими до Карпат, де немає ні вашого навчання з фразами " ти повинна", ні батьків зі словами " ти ніхто", ні репетиторів зі словами " ти мусиш", ні мене зі словами " під тиском".
Я відчуваю себе некомфортно.
Я відчуваю себе ніяк.