якщо я не вийду заміж за нього, хоча хто знає скільки чекати,
я не хочу бути в цій країні,
де все буде нагадувати про мрії, які не збулись,
про плани, що не реалізувались
знаю, що від себе не втічеш, і в серці все рівно буде один
але якщо вже комусь віддавати залишок своєї душі, яка в мене буде при собі,
то кардинально з іншим ментальним баченням, оточенням, щоб хоча б це було цікаво..
а на старість заселитись до львова.