Чтобы вернуться — просто нажмите в любом месте на затемненном фоне
Твій проділ у волоссі, це — мій шлях. Тонкий, хвилястий, що зникає, знов виникає, але такий чистий та рідний. Тільки на цьому шляху мені затишно, тільки тут мені зрозуміло, що я роблю і чому я саме тут. © Лариса Денисенко, «Відлуння. Від загиблого діда до померлого»
Новые заметки пользователя
ZITTYAZEST — neverthelessihopeless
19
Какая острая неслыханная боль. Какое странное желание упасть. Такое нечто обо мне и алкоголь, И это нечто надо мной имеет власть.
17
я зрозуміла тільки одне.кожного разу, коли ми погоджуємось на менше-ми помираємо
18
"дітько, я вже з друзями на хаті святкую, і ти з ними побудь, не їдь "" ну ок, якщо обіцяєш не до страчкі "))
20
Он перестал смотреть на нее, но даже тогда она не хотела его отпустить. Он начал скакать и корчить рожи, но когда остановился, ему показа...
19
я всю жизнь учусь чувствовать меньше. Джонатан Саф...