Чи знаєш ти,як сильно всі твої слова,сказані вчора,врізалися і в пам'ять,і в серце?Як боліло,коли читала твої повідомлення?Як ниє,коли перечитую.Останні слова,написані мені тобою,стали найгіршим,що я чула. Кілька речень,і все життя наперекосяк.Ти вичерпався для мене,для себе і для всіх.Скоро тебе не стане,а я і досі не можу усвідомити весь трагізм твоїх слів. Чому ти не сказав мені раніше,а тільки вчора?Хотів,аби я жила і не думала про це?Дякую,звичайно,за турботу.Але нахуя мені це все тепер,коли скоро ти підеш? Я виконаю твоє останнє прохання.Я виконаю все,що ти попросиш.Аби ти був спокійним.Я обіцяла тобі.Ми обоє розуміємо,що те,що трапилось-неминуче.І весь біль я буду носити в собі,як ти і просив.Ніхто не має знати,що нестерпно так жити.Я буду сильною заради тебе.Я буду сильною заради нас.Такою,як ти вчив.Ти завжди..Чуєш?Завжди був найдорожчим.І будеш ним навічно…. Я не можу писати про це і говорити не знаю болить коли згадую-болить нестерпно